Платон Воронько Іду по трав´янистих килимах... Іду по трав´янистих килимах. Була в натхненні ткаля-майстериця. Ось виткана із соняхів жар-птиця, Який манливий крил її розмах! А там – ромену золотава квітка, Та біла – для вінчальної фати; Комусь на щастя – з лілії підківка Між рутою... Промінчик з висоти, Іще не затканий в основу конопляну, Тонкою ниткою над кроснами ґуля. І крик душі – довкіл, куди не гляну: Яка прекрасна матінка-земля! *** Скачено із сайту Буквоїд 2008-2024 http://bukvoid.com.ua/library/platon_voronko/idu_po_trav´yanistih_kilimah.../