Петро Гнида Ти увійшла і впало покривало... Ти увійшла І впало покривало, Замайорів над нами Стяг нестримного кохання, Із уст червлених Слова солодким медом Потекли І в серці Найпотаємні струни Розворушили. Упали так, Як падають в густу траву Достиглі вишні. Нас місяць Пас Всю ніч. Ти плакала Печальною струною, Мов дівчина над берегом Червоної ріки. І знову десь За лаштунками Осінь. Багряна акварель В віконній рамі І місяць Хитрим оком За нами стежить… *** Скачено із сайту Буквоїд 2008-2024 http://bukvoid.com.ua/library/petro_gnida/ti_uviyshla_i_vpalo_pokrivalo.../