Олеся Гунько День згубився... День згубився у звичній своій круговерті (І ще ця "священна" гора брудного посуду потопає у водах мийки), Загорнутись у простирадло-саван На одрі емоційноі смерті- Бродський був пра´вий- з кімнати,таки,не вийти. Відвертаєш обличчя,коли нестримне слізьми горошиться, Стікає до підборіддя і знову сходить у ріки. Кращий друг каже протриматись потрібно ще зовсім трохи, А жінка на тому кінці дроту: "Перший тиждень-по чверті- це дуже міцні ліки". Люди не гребують навіть дірявими масками, Страх протікає назовні,немов бурштинова сукровиця, Кам´яніє струпами в очікуванні новоі поразки. Часу знайти вихід-обмаль, інакше завтра усе повториться. *** Скачено із сайту Буквоїд 2008-2024 http://bukvoid.com.ua/library/olesya_gunko/den_zgubivsya.../