Олексій Ганзенко Там, де тополі Гадав я: забуто-прожито, Занесено десь по воді, Та в полі, де скошене жито, Тополі стоять, як тоді.   Гадав я, що біла лілея Полишила серце моє, Але тополина алея Споко́ю мені не дає.   Вона мені знов усміхалась, У тінь свою вабила знов, Неначе нічого не сталось І ще не зів’яла любов.   Неначе наблизиться вечір, Ти вийдеш, тамуючи дух. Тополі нам тихо на плечі Опустять свій лагідний пух.   Неначе загоїлась ранка І ще не зів’яла любов. Я бачу їх завжди щоранку, А потім щовечора знов.   1980 р   *** Скачено із сайту Буквоїд 2008-2024 http://bukvoid.com.ua/library/oleksiy_ganzenko/tam_de_topoli/