Олексій Ганзенко На перепаді весни і літа... На перепаді весни і літа, На перекаті життя ріки Твої роки і мої роки, Мов птахи, що в руках не зігріті, Раптом випурхнули з руки.   Ми не летіли кудись у вирій, Хай і лило, і сікло навскіс, Та ніхто не побачив сліз. Може їх поглинали вії, Суховії, а може злість.   Наші роки, наче скривджені діти, Наче зацькований звір, що не спить. Де те серце, болить – не болить? Ми не можемо ще розлюбити, Та не годні уже й любить.   На перегонах життя і смерті На перемогу життя не став. Не роби ні боргів ні застав. Наші ро́ки, тенетами сперті, Мов застелений ряскою став…   1993 р   *** Скачено із сайту Буквоїд 2008-2024 http://bukvoid.com.ua/library/oleksiy_ganzenko/na_perepadi_vesni_i_lita.../