Олександр Олесь Початки Києва Над Дніпром широким, вільним, Де луги й степи цвіли, Наші прадіди — поляни Оселились і жили.   Хлібороб робив у полі, Пас пастух корів, овець, З луком, з стрілами гнучкими По лісах ходив ловець.   Пишно квітла Україна, Повна всякого добра. Як в раю, жили поляни Понад хвилями Дніпра.   Все своє вони любили, Шанували і чуже, Хай, мовляв, Перун і Волос Всіх від лиха стереже.   А коли сусід лінивий Заздрив силі багача, Вміли наші показати Обосічного31 меча.   І віки нога ворожа Не ступала на наш лан. Bcі сусіди шанували І боялися полян.   ...Де стоїть тепер наш Київ, Там була сама гора, Жив там перший Кий з Хоривом, Щек та Либідь — їх сестра.   Над самим Дніпром на горах, Огороджений з боків Ровом, мурами, валами, Київ виріс і розцвів. *** Скачено із сайту Буквоїд 2008-2024 http://bukvoid.com.ua/library/oleksandr_oles/pochatki_kiieva/