Олег Короташ Сієста. Зі збірки «Бордель для військових»   Ми нарікаємо завше, що минула пора великих людей – чоловіків і жінок, котрі у чистій одежі здіймалися на Агору. Але ж у природі так є: грубшає кора, минає століття, і вже вінок, а не лавр, шелестить над чолом потвори.   Думаю, що колись і мені доведеться, осипавшись листям, посидіти в парку, спостерігаючи буття у формі і подобі. Не упійманий час нарешті озветься, спогад про неважливе здавить карк, втім, у пам’яті більше тепла, аніж жадоби.   Все залишиться в минулому, майже все. Стільки слів і розмов стануть просто прахом, і постане питання: що насправді свобода. Відженеш хлопчаків – і мурашник спасен, посваришся із дружиною під вечірнім дахом або просто нап’єшся чаю, бо така погода.   І що таке спогад – по суті, сни, класицизм протиставлений модному авангарду, наче одну країну змінюєш на іншу, менш жорстоку. Таку, де не вчепиш на кітель свої ордени і хмари на старості літ за вікном мансарди – це найкраща форма держави, доступної оку.   2013         *** Скачено із сайту Буквоїд 2008-2024 http://bukvoid.com.ua/library/oleg_korotash/siiesta._zi_zbirki_bordel_dlya_viyskovih/