Леонід Глібов Мірошник Мірошник мав хороший млин. В хазяйстві неабищо він: Про се гаразд усякий знає, Хто хлібець має. Млин у Мірошника був водяний. Мірошник той Хомою звався, І був він чоловік такий, Що не гаразд за діло брався; А інший раз Буває дорогий і час. Вода раз греблю просмоктала... Ну що ж! Узять би й загатить. Так ні! Мірошник спить та спить. Вода ж біжить... іце більш прорвала; Хомі й за вухом не свербить. Хто йде — мерщій у млин загляне: — Ой Хомо, Хомо, схаменись! Он скоро вже й води не стане; Піди лиш, брате, подивись! — А він їх слуха щось не дуже: — Нехай лиш! Річка — не калюжа; Води ще стане на ввесь вік! — З Хоми сміються добрі люде: — Тоді побачимо, як буде,— Дурний ти, Хомо, чоловік! — І справді сталось, як казали: Вода зійшла — колеса стали. Злякавсь Мірошник та й біжить Притьмом до прірви, щоб гатить. Курей тим часом із десяток Прийшло напитися води. Уздрів Мірошник сих паньматок. — Бач, капосні! — кричить.— Куди? У мене й так води немає, Ще й ви сюди?! — І зозла палицю хапає... Шпурнув — та й всіх курей побив. А млин стоїть, хоч прірву й загатив; І що робити — не втямає... Ні з чим зостався мій Хома: Води нема, й курей чортма. На світі є такі пани: Без діла сотні всюди сують, А за недогарок вони Людей і лають, і мордують. (Вони се так, бач, хазяйнують!). Та й диво, що у них Хазяйство піде все на сміх! 1853 *** Скачено із сайту Буквоїд 2008-2024 http://bukvoid.com.ua/library/leonid_glibov/miroshnik/