Карина Тумаєва …і душа По дорозі на Київ ішло три білих монахи Три білих монахи дорогою праведних йшли і тягли мою душу В пошарпаних білих обдертих халатах душа моя і монахи Помоляться в Києві Далі рушать. Умитися б від землі Що їсти душа моя звикла Тягтися би пішки А так по землі розривається шкіра Хрипами повні легені душі моєї Всі легені в любові закутані До болю закутані в шкіру. Взяти б червону шкіру Вимити б червону шкіру І йти разом із трьома білими монахами Силувати віру Вірувати в силу. Битою дорогами душею Один із монахів виверне собі шию Другого монаха кобила затопче Третій монах помирати не схоче Обійметься із сильною душею моєю Підніметься із сильною душею моєю На небеса Помітивши сонце і любов Підніметься із сильною душею моєю До вогню золота і задіне Пальцем небеса. Золото куполів Київ у них згорів І ми обидва – монах і душа Обнявшись за плечі спокутуєм жах Перед вщент згорілим Києвом Що в любові Господній полум’ям Застряг. *** Скачено із сайту Буквоїд 2008-2024 http://bukvoid.com.ua/library/karina_tumaieva/...i_dusha/