Ігор Павлюк Ночей серпневих шоколад гарячий... Ночей серпневих шоколад гарячий. І я собі, поранений, гіркий, Роки останні на молитву трачу. Пишу уже не пісню, а казки. Моя душа, як і душа народу, Язичество своє пережила. Люблю церкви, породу і природу, Печальний шум пташиного крила, Стежини вовчі проклятих поетів, Смирення монастирське, бунт і бинт. Падіння-прірви і падіння-злети, І ворогів, і друзів, і гриби... У ночі ці гарячо-шоколадні Метелик свічки сам летить на сам. Майдан у серці. Туалети платні. Підроблені пісні пісні й «сто грам». І разом з тим святе, шляхетне, світле Витає і гніздиться зараз тут. Терплю. Росту. Між засвітом і світом Середину шукаю золоту. *** Скачено із сайту Буквоїд 2008-2024 http://bukvoid.com.ua/library/igor_pavlyuk/nochey_serpnevih_shokolad_garyachiy.../