Христина Букатчук Можна, я крові Твоєї нап’юся? Можна, я крові Твоєї нап’юся? Ніжно губами до горла діткнуся. Легко вплету язик поміж вени – Тілом підуть солодкі треми.   Дощем земляним впаду на руни. Вкрию печатями віка і труни. Опущу в яму земляні груди – Ніби схилились матері груди.   Востаннє на небо – … – мертвими очима. Поки не засипала цвинтарна глина. Вгорі небо. Внизу синє. В ямі очі. В серці виє.   15. 05. 2014 р. Б. *** Скачено із сайту Буквоїд 2008-2024 http://bukvoid.com.ua/library/hristina_bukatchuk/mozhna_ya_krovi_tvoiei_napyusya/