Григорій Штонь Квартирою снують струмки надвірної жаріні... Квартирою Снують струмки надвірної жаріні... При стулених старанно шторах Гейби смирнішої... Її облога Родить ліниву згадку про фієсту, Як усе читане - принадну. Але не в нас. Суєтних Навіть у стані напівсну. Коли це скінчиться? Ця лементація безглузда Учора стосувалася держави, Сьогодні - спеки, завтра... Стривай. Хіба спекота ця - не завтра? О, Матко Бозка! Скільки можна Дурне батожити дурним. Піду під душ. А після нього, Може, засну... І знов почую, Як хтось задихано питає; "Ти мене чуєш?". Завтра - Це недожите вчора. Десь так... А спека... І та, зі сну, і завіконна... Не будь дитиною - мине. 6.8.2021 р. *** Скачено із сайту Буквоїд 2008-2024 http://bukvoid.com.ua/library/grigoriy_shton/kvartiroyu_snuyut_strumki_nadvirnoi_zharini.../