Богдана Матіяш не кажи що Бога немає що його ніколи не існувало... не кажи що Бога немає що його ніколи не існувало і тепер теж не існує не кажи що весь світ у темряві що тут страшно і нудно а часом просто нестерпно що все пусткою почалось і завершиться також пусткою не кажи цього всього принаймні тоді коли вкотре приходить літо коли тіні довшають води теплішають і світ стає кольоровим наче калейдоскоп не кажи що Бога немає коли їси соковиті черешні мовчи коли пальці та губи червоніють і солодшають від полуниць не кажи нічого зайвого коли розпукуються троянди й пахнуть наче коштовне миро не кажи того про що не знаєш коли вибухають цвітом півонії коли п’янко й заклично пахне липа не кажи нічого про Творця чебрецю і ромашок корів і жуків гір і океанів не кажи що не він те усе сотворив коли зранку розплющуєш очі бачиш небесну блакить дощі і сонце тумани й грозу тобі може хотілося б щоб він озвався як блискавка заговорив землетрусом і громом а він дарує тобі веселку після дощу синій ірис вкритий росою ліс повний запаху хвої коней на луках і барвисте прекрасне літо в кожній крихті якого стільки любові не кажи що Бога немає якщо кажеш що вмієш любити якщо все нестерпно не кажи що любиш *** Скачено із сайту Буквоїд 2008-2024 http://bukvoid.com.ua/library/bogdana_matiyash/ne_kazhi_shcho_boga_nemaie_shcho_yogo_nikoli_ne_isnuvalo.../