Літературний дайджест

Олена Пашук: «Література має бути різною»

Олена Пашук зі школи була активним членом літстудії «Лесин кадуб» (під керівництвом Йосипа Струцюка). Закінчила філологічний факультет Волинського національного університету імені Лесі Українки, захистила кандидатську дисертацію на тему «Взаємодія класичного й некласичного вірша у творчості Василя Голобородька». Але передовсім Олена Пашук - поетеса.

Хоча успішно заявила про себе і в жанрі прози. Пише як для дорослих, так і для дітей, має «образне, метафорично візерункове самовираження» (М. Жулинський). «В молодіжному літературному «кляссері» марку Олени Пашук не переплутаєш з іншою, вона має своє і тільки своє обличчя - інтелектуально-чуттєве» (Марія Шунь).

- Олено, ти добре володієш як верлібром, так і класичним віршем. Сьогодні для читача цікавішим є верлібр, чи римований текст теж привертає увагу літературних гурманів?

- На мою думку, читача цікавить не форма поетичного тексту, а саме зміст, який якраз цю форму і обирає. Є речі, про які не можна сказати монотонно, потрібен рвучкий ритм. Верлібр довгий час був незрозумілий пересічному читачеві, саме тому не тільки не сприймався, а й всіляко засуджувався. Не може не тішити той факт, що нарешті ми позбулися стереотипів у літературі. Скажу словами Т. Еліота, що «жоден вірш не є вільним для поета, який хоче зробити щось путнє». Верлібр став улюбленою формою самовираження молодих поетів. Хоча тут виникає нове протистояння. Довгий час вільний вірш воював із силабо-тонічним через суворість законів останнього. Натомість сьогодні йому самому доводиться боротися за чистоту жанру. Адже на літературну сцену вийшли перехідні метричні форми, поліметричні композиції, у яких може з´являтися і зникати рима, силабо-тонічні рядки, варіюватися строфічна будова. А тому непідготовленому читачеві важко зрозуміти на слух, чи є даний вірш справді верлібром. 


- На твою думку, чи є сьогодні молода література? Яка вона? Чим відрізняється від попередніх поколінь?

- Звісно є... Вона цікава, непередбачувана, подеколи епатажна і перспективна. Сучасні молоді поети - це люди у постійному пошуку: активні, непосидючі, зі своєю власною думкою. Це, я сказала би, «кочове покоління». Постійні гастролі, фестивалі, і будь-яке місце на землі може стати платформою для їх публічного виступу. Вони самі йдуть до свого читача, не боячись, що їх не зрозуміють. Шукаються нові форми подачі: слем і відеопоезія, спаринги. І така позиція дає позитивний результат: цікавитися поезією стає модно. Сучасне молоде покоління вже зайняло свою нішу в літературі.

 

- Олено, ти ще й науковець, викладач...Чи не важко поєднувати мистецтво і науку, адже перше - ірраціональне, друге - вимагає логічного мислення...
- Якби я викладала точні науки, можливо, було б і важко. А так маю за щастя працювати в улюбленій сфері - літературі. До речі, помітила, що дуже багато українських письменників є науковцями. Коли до вродженого таланту додається ще й сильна теоретична база, то це лише плюс. Хіба можуть знання стати на заваді творчому імпульсу? Отож бо, намагатимусь і надалі поєднувати теорію і практику. 


- Ти яскраво заявила себе як прозаїк. Яка проза тобі імпонує?
- Вважаю, що у прозі я лише маля, яке робить перші невпевнені кроки. Хоча і маю кілька публікацій, але із прозовою книгою не поспішаю. Мені ще не вистачає досвіду, який просто життєво важливий для написання путньої прози. Щодо власних уподобань, то віддаю перевагу зарубіжній літературі ХХ ст. Люблю японських прозаїків.


- Чого не вистачає українським молодим прозаїкам?
- Це запитання частково дотичне до попереднього. Признаюся чесно, я майже не читаю прозу молодих авторів. Хай мені вибачать колеги-прозаїки (адже є серед них і достойні автори), але, повторюся ще раз, щоб написати цікавий роман, треба мати життєвий досвід, треба мати, що сказати від себе, а не йти дорогою, протоптаною караваном. Я люблю глибоку прозу, а тому наразі надаю перевагу тим книгам, які справді залишили слід у літературі, і поки стоять у черзі за моїм вільним часом.


- Як ти вважаєш, література має бути шляхетною?
- У наш час важко зрозуміти суть самого слова «шляхетний». Бо те, що шляхетне сьогодні, колись могло вважатися аморальним. Література має бути різною, бо саме такою її хоче бачити читач. Те, що сьогодні є нормою вживати нецензурні слова, описувати фізіологічні процеси чи сексуальні бажання - це вина чи заслуга (хто як хоче) не письменника, а, насамперед, читача. Бо саме він прагне таких текстів. Сучасний читач вимагає видовищ, і чим яскравіші, тим краще. Письменники просто намагаються задовольнити читацький попит. 


- Сучасна молодь, котра пише, за відсутності можливості видавати свої книжки, друкується в інтернеті. На твою думку, текст, котрий потрапляє у мережу, трансформується, змінюється? Чим такі зміни загрожують первісному значенню тексту?
- Мережева література - це крок уперед. Завдяки відкритому інтернет-простору, автори дістали змогу вільного спілкування, що є дуже важливим у наш час. Адже раніше скільки цікавих творчих особистостей жило у власному коконі, не знаючи, що відбувається навколо. Аби почути справедливу думку читацької аудиторії, письменник може викласти у мережі свій твір анонімно. Щодо виправлень, то, на мою думку, вони ні скільки не шкодять первісному тексту, а лише наближають його до ідеальності. Навіть у попередні епохи письменники ретельно відпрацьовували і редагували свої твори, перш ніж випускати їх у світ. Із першої спроби важко створити шедевр.


- Яких проектів сьогодні не вистачає молодому письменнику, аби розкрити свій потенціал? Яким чином можна заповнити ці лакуни?
- Та вистачає цих проектів, їх навіть більше, ніж було колись. Наприклад, піклується про творчу молодь видавництво «Смолоскип», відкрито двері для публікацій у журналах (створено навіть спеціальні рубрики). Головне, щоб сам молодий талант мав бажання розкрити свій потенціал. Замало сидіти на печі і цитувати себе самого геніального. Слід пройти шлях Мартіна Ідена, бо нічого з неба просто так не падає.


- Якою має бути література для дітей?
- Такою, яку діти захотіли би читати чи слухати. У час, коли звичайну книгу витісняє комп´ютер, дитину, перш за все, треба зацікавити. І в кожного дитячого письменника свої методи для досягнення цієї мети. Хто акцентує на оригінальний сюжет, хто на яскраві малюнки, хто на дивакуватих героїв, головне, щоб дитині захотілося дочитати цю книгу до кінця. 


- Чим збираєшся подивувати своїх читачів найближчим часом?
- Не знаю, чи подивую, але більше всього боюся не розчарувати їх. Щойно вийшла друком моя перша книга віршів для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку «Нічка йде до мишки в гості». Намагаюся не зупинятися на досягнутому. Думок, образів, ідей є багато, але в якій одежі (проза, верлібр, силабо-тонічний вірш...) вони потраплять до читача, ще навіть я не знаю.

 

 



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга
Книги від Bookzone

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

17.02.2019|11:30
17 лютого видбудеться вечір пам´яті "Ціна життя Небесної Сотні"
16.02.2019|19:01
Письменник Тарас Ващук подарував українській школі в ОАЕ партію видань «Книга-мандрівка. Україна».
16.02.2019|16:46
Вийшла книга "Веремій В´ячеслав. Правда життя журналіста" про загиблого героя на Євромайдані
16.02.2019|14:22
Директор Інституту книги розповіла, які напрями фінансуватимуть у 2019-му
16.02.2019|12:09
«Кімната Джованні» Болдвіна - книга місяця за версією “The Guardian”
16.02.2019|09:50
Львівські митники передали науковій бібліотеці України вилучені раритетні видання
15.02.2019|14:25
У Чернівцях гімназисти подарували книжки онкохворим діткам
15.02.2019|12:39
Роман «Ім’я троянди» Умберто Еко перетворили на телесеріал
15.02.2019|10:03
У Лондоні Книжковий Арсенал номінували як найкращий літературний фестиваль року
14.02.2019|20:45
Леонід Яковишин – лауреат премії імені Миколи Гоголя


Партнери