Re: цензії

20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наук
Світиться сонячним спектром душа…
У роздумах і відчуттях
20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професор
Життєве кредо автора, яке заохочує до читання
20.03.2024|Віктор Вербич
Ніна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
18.03.2024|Ігор Зіньчук
Кумедні несподіванки на щодень
17.03.2024|Ольга Шаф, м.Дніпро
Коло Стефаника
15.03.2024|Ірина Фотуйма
Дух єства і слова Богдана Дячишина
14.03.2024|Ярослав Калакура, доктор історичних наук
Радянська окупація і змосковлення Буковини: мовою документів і очима дослідника
09.03.2024|Тетяна Дігай, Тернопіль
Інтелектуальна подорож шляхами минулого і сучасності
09.03.2024|Ігор Зіньчук
Свідомий вибір бути українцем
Головна\Авторська колонка\Про буфет і Грицака

Авторська колонка

Про буфет і Грицака

…Історія з цією книжкою цікава. Якось розповім. Хоча ні, зараз. Я мешкав тоді на вулиці Блюхера, і Цибулько лише через саму її назву надсилав мені листівки з Нью-Йорка. Жадан писав з Берліна, але про інше. Та й листування з ним Іздрик вже видрукував у своєму «Четвергу», тому краще про Львів у вівторок.

Там і тоді я вже був розумніший і замешкав на вулиці Руській, де у вікні вивішували свіже число «Пост-Поступу», а ми з Кривенком і Павлівим, сидячи у підвалі й вигадуючи нове, про це навіть не знали. І треба було мені йти модерувати виступ Юрка (не Луцького), а буфета поблизу не було. Аж раптом гульк, як-то кажуть, пригода. Тобто випадковий перехожий, якому по дорозі, з яким ще й  розговорились про цього самого Андруховича. Та й про Жадана теж. Ну, й Кривенка з Блюхером пом’янули. Історія!

Тобто істориком виявився дядько, тому де буфет, звісно, знав. Так ми з Ярославом Грицаком і познайомилися, що є факт. Зафіксований, кажуть, на фото, бо одна поетка з того боку вулиці, яка назвала моїм іменем не дитину, а свою книжку, кляцнула нас, але підійти не наважилася. Щоб не отримати, як Забужко в Юрка (не Андруховича) кляпсу по дупці. Щоправда, на тому фото чомусь виявився ІБТ з дитиною, але це вже таке. Книжка поетки он-о взагалі називалася «Моя бабуся спала з Саган», а ви кажете.

Словом, за знайомство, пане Стецько! Той теж був неабиякий Ярослав.

Усе це до того, що коли Ярослава (не Стецько) зібралася подарувати мені книжку Грицака, то відразу ж подумалося – о, це та ще історія! Буфет зачекає, треба модерувати. А то згадаємо, що вона - Сорока, і треба буде у Тернополі виходити, де той журнал «Сова» видавав, а туди вже ніякий Цибулько не напише «Ігоре, тут треба санітарної машини», як було на виступі Назара Гончара. Отже, не боги, напишемо й самі.

Історія, панове, у викладі чи то вашого нескромного зоїла, а чи у книжці Грицака, существо, як той казав, насекомое. Один проти другого, як тесля супротив столяра – тьху, і більш нічого. Тобто ніякої різниці – кожен пише про Каштанку, як він хоче, а читати, шановні, усім вам. Причому по-різному. Хтось знає про козацькі шаровари, а хтось їх носив, як Гончар у «ЛуГоСад»і. Тому краще попередити, хто і що перед вами, як було за знайомства з вищезгаданим дядьком.

Історія, кажуть, не знає умовного способу. Чи не терпить. Так й як можна витерпіти модальну форму, що функціонує і як кондиціоналіс, і як кон´юнктив. Юрко його знає (не Шевельов). Тому уявляти, що було, якби все повернулося інакше, і командарма звали б не Блюхер, а Якир, Забужко б не дружила з Юрком (не Луцьким), буфет був би не у Львові, де «БуБаБу», а «ЛуГоСад» не у Харкові (виступав)… Ні, думати про це ми не будемо. Інакше сльози, як при кон´юнктивіті.

Краще триста крапель валер’янки, і нумо Грицака читати, як кажуть у Нью-Йорку. Чи в Тернополі? Але точно не в Харкові – там уже все перейменували, нікуди писати. Тому, ви праві – читання! А то знову, скажуть, писав до вечора, а читати, як Стус (не Василь) жартував, особливо нема про що.

У Грицака, без жартів, гарна книжка вийшла. Справжня історія, а не Блюхер.

Колись прочитаю і про все розкажу. 



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

20.03.2024|14:23
У київському просторі PEN Ukraine відбудеться публічна розмова Мирослава Мариновича з Мирославою Барчук
20.03.2024|14:02
В Україні видадуть продовження серії «Червоний Арлекін» італійського письменника Роберто Річчі
20.03.2024|14:00
У «Видавництві 21» готують до друку перше в Україні гумористичне фентезі про ІТ
15.03.2024|16:37
У Києві презентували епічне фентезі «Кий і морозна орда»
14.03.2024|11:27
Книга Сергія Руденка "Бій за Київ" у фінському перекладі увійшла до короткого списку премії Drahomán Prize 2023 року
09.03.2024|14:20
Оголошено імена лауреатів Шевченківської премії-2024
06.03.2024|18:34
Оголошено претендентів на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка у 2024 році
05.03.2024|11:11
У Львові презентують книжку Олени Чернінької, присвячену зниклому безвісти синові
05.03.2024|11:09
«Сапієнси»: потаємна історія наукової фантастики. Лекція Володимира Аренєва
01.03.2024|13:50
«Маріупольську драму» покажуть в Ужгороді та Києві


Партнери